Голодомор-крихта пам'яті

2018-11-23

Із тридцять третім голим роком,

Голодно-голим та німим,

Та тричі пухлим.

Хай би з ним

Поїли б кору і комору,

Траву і шкуру, цвіль і міль,

Та мерли б жовті, як з похміль,

Без трун понесені із двору.

Нізащо. Просто. Без вини.

Пам'ять – нескінченна книга, в якій записано все : і життя людини, і життя країни. Багато сторінок вписано криваво-чорним кольором. Читаєш і подумки здригаєшся від жаху. Особливо вражають сторінки, де викарбовано слова про голод. «Немає страшнішої смерті, ніж повільна смерть від голоду». А так вмирала майже вся Україна.

Мало знайдеться в історії не тільки України, а й світу таких трагедій, як голодомор 1932 – 1933 –го років. Він став національною катастрофою. За один рік загинула п’ята частина сільського населення України. Штучний голод, за різними оцінками, забрав від семи до десяти мільйонів життів українців. Люди вимирали цілими селами. Тож пам’ятаймо ту неймовірну ціну, яку заплатив наш народ за право жити.

Голодне лихоліття, яке випало на долю українського народу, найболючіше вразило дітей. Вони виявились найменш захищеними, не брали участі в колгоспному виробництві, а відтак не одержували рятівних 100 – 300 грамів хліба на працюючого. Жахливим випробуванням для підлітків став 1932 рік, впродовж якого масово гинули діти в містах і селах. Вони тихо помирали, не дочекавшись допомоги.

Роки, що віддаляють нас від українського Голодомору, не вивітрили з пам’яті народної жаху пережитого. Лихоліття 33-го і досі болять невигойною раною в душі кожного українця, бо не було селянської родини, в тодішній Україні, яку б обійшла ця біда. Коли голодна смерть забирала дітей і їхніх матерів. Ми стверджуємо – і з нами солідарний світ, - що це була катастрофа планетарного масштабу. Правда про ті події стала набутком світової спільноти тільки в роки незалежності України.

Є дати, які можна, потрібно постійно, не втомлюючись нагадувати, особливо молодому поколінню про той страхітливий злочин, вчинений сталінізмом в Україні. Те, що сталося в Україні у 1932 – 1933 р. р., - справжній геноцид народу. Забути таке не можна.

Щоб не стерлася пам'ять про уроки минулого, щоб не втратили майбутні покоління того знання, яке характеризує націю українців..

23.11 .2018 року класні керівники провели бесіди з учнями 7-8-х класів про сумні події 1932-1933 р.,Урок пам’яті «З присвятою замордованим голодом…». Учні переглянули відеоспогади очевидців голодоморів, архівні матеріали того часу, які тривалий період не оприлюднювались. У шкільній бібліотеці діяла виставка «Пам'яті жертв голодомору».Також у класах пройшла акція «Запали свічку» та було вшановано пам'ять загиблих хвилиною мовчання. В цю мить кожен школяр замислився про той непереборний жах, який охоплює людину в момент, коли дитина просить у матері їсти, а навіть малесенького шматочка хліба немає, про нестерпний біль від втрати рідних...

Прошу, у серці запаліть

Скорботи полум’я священне

Та крізь століття пронесіть

Сльозу безвинно убієнних!

«Згадайте нас - бо ми колись жили.

Зроніть сльозу і хай не згасне свічка!

Ми в цій землі житами проросли,

Щоб голоду не знали люди вічно."